Сьогодні Україна святкує свій День народження – День Незалежності.
Але це свято не лише в календарі – воно в кожному нашому подиху,
у кожній краплині сліз, що зросили материнські очі,
у кожному серцебитті воїна, який стоїть на захисті нашої землі.
Незалежність – це молитва бабусі за внука на війні.
Це дитячий сміх у сховищі, де навіть темрява не може заглушити надію.
Це поле пшениці, що колоситься попри вибухи,
і пісня солов’я, що звучить над попелищем.
Ми – народ, який пройшов крізь вогонь і страждання,
але не скорився і не впав на коліна.
Ми – народ, якому судилося жити вільно,
бо в наших жилах тече нескорена кров предків.
Сьогодні ми дякуємо кожному Герою – живому й полеглому,
бо їхня відвага і жертва – це крила нашої держави.
Ми віримо: над Україною знову розквітне мир,
а наші діти житимуть у країні, де звучатиме тільки сміх і пісня,
а не сирени та вибухи.
З Днем Незалежності, моя Україно!
Нехай твої рани загояться,
а твій голос зазвучить на повен світ:
“Я – вільна, я – незламна, я – Україна!”
Слава Україні! Героям слава!
