Юзепчук Руслан Федорович
У 1998 році, після повернення з армії, Руслан одружився зі своєю коханою Діаною. У 1999 році в них народився син Рустам. Вдова Юзепчук Діана Павлівна розповідає: «Чоловік дуже радів народженню первістка, допомагав мені по господарству, бавив малого».
20 березня 2024 року Руслан був призваний на військову службу до лав ЗСУ, де служив стрільцем-санітаром.
Відданий військовій присязі та українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою проти агресора, Юзепчук Руслан Федорович загинув 26 червня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.
03 липня 2024 року Горохівська громада зустрічала загиблого захисника біля символічного Хреста-пам’ятника борцям за волю України в місті Горохові.
Прощання з Героєм відбулося у Свято-Миколаївському храмі села Скобелка.
Автор Панасюк Людмила Олександрівна
Заріцький Сергій Леонідович
Заріцький Сергій Леонідович народився 15 березня 1976 року в селі Шепетин Дубнівського району Рівненської області.
Батько – Заріцький Леонід Іванович 10 серпня 1940 року народження. Працював робочим в колгоспі.
Мати – Заріцька Галина Іванівна 12 листопада 1941 року народження.
Працювала в колгоспі.
Дружина – Мельник Антоніна 8 вересня 1985 року народження. Працює прибиральницею.
Дочка – Мельник Софія 26 жовтня 2010 року народження. Навчається в Скобелківській гімназії.
Дочка( від першого шлюбу ) – Заріцька Альона 31 липня 1999 року народження проживає в с.Романів Луцького району. Займається вихованням трьох діточок.
Сергій проживав в громадянському шлюбі з Антоніною. Займався вихованням її дітей від першого шлюбу. Для нього хлопці були як сини.
Син – Мельник Владислав 21 березня 2005 року народження. Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури № 2. Здобув професію муляр-столяр.
Син – Мельник Максим 4 лютого 2007 року народження . Навчався в Горохівському фаховому коледжі ЛНУП.
Дитинство Сергія пройшло в дружній і працьовитій сім’ї. Навчався в Шепетинській школі. Після закінчення вступив до Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури. Здобув професію столяра.
У Заріцького Сергія була мрія – стати військовим, але не вдалося. Він пішов служити до лав армії. Повернувся зі званням – сержант.
У 2008 році переїхав на проживання у село Волиця-Лобачівська Горохівського району Волинської області. З 2009 проживав у селі Скобелка Горохівського району Волинської області з дружиною і трьома дітьми.
Професійний шлях був різнобічний . Працював на різних роботах : в столярному цеху , на м’ясокомбінаті , на цегельному заводі, ТЗОВ ЕТАЛОН.
Призваний на військову службу 25.01.2023 року. Сержант Заріцький був командиром 1 єгерського відділення 1 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону. Бойові завдання доводилось виконувати на гарячих територіях Донеччини. Серед побратимів він швидко завоював авторитет і повагу, до нього ставилися як до старшого товариша , мудрого порадника. На жаль, його земний шлях обірвався .Загинув 17 червня 2023 року в районі населеного пункту Павлівка Донецької області внаслідок ворожого обстрілу.
Дружина отримала страшну звістку 20 червня 2023 року. 12 червня вона мала змогу в останнє поспілкуватись з чоловіком . « Я тебе люблю» ,- були його останні слова перед виходом на позицію .
Чин похорону відбувся на кладовищі с.Скобелка , де він знайшов останній спочинок.
Провести Сергія в останню путь прийшли рідні , друзі, бойові побратими та багато небайдужих мешканців села. У скорботній тиші лунали слова вдячності за його мужність та самопожертву.
Сергій Заріцький назавжди залишиться в пам’яті села як відважний воїн, вірний друг та люблячий батько , чоловік і дідусь. Його героїзм та самовідданість є прикладом для майбутніх поколінь українців.
Вічна пам’ять і слава Герою ,Сергію Заріцькому!
Автор: учитель Скобелківської гімназії Тетяна Олександрівна Кухарук.
Арцабко Олександр Богданович
Арцабко Олександр Богданович народився 16.04.1977 року в селі Скобелка. В перший клас Скобелецької неповної школи Горохівського району Волинської області пішов у 1983 році в шестирічному віці, яку закінчив у 1992 році. Після школи в 1992 році вступив до Локачинського філіалу Оваднівського ПТУ-21 смт.Локачі Волинськох області, яке закінчив 30 червня 1995 року за професією тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар-ремонтник,водій категорії «С».
Після закінчення Локачинського ПТУ-21 пішов працювати в Горохівський радгосп-технікум, трактористом ІІІ класу відділу №1 с.Скобелка.
10.11.97року в зв’язку з призовом на дійсну військову службу в морську піхоту Криму матросом. Під час служби присвоєно звання “старший матрос”, а пізніше –молодший сержант.
20 травня 1999 р. прийшов з армії. 17.10.2000р. прийнятий на роботу механізатором ПП «Горохівське».
10.11.2001 року одружився. 05.06.2002року прийнятий у СВК «Волинь» трактористом с.Ватин(керівник Вавринович В.В.). В 2003 році народився син Назарій. 02.03.2015року прийнятий у ТзоВ «Волинь нова» на посаду тракториста, де 01.08.2018 року посаду тракторист перейменовано у тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.
05.07.2019року прийнятий на роботу в ТзоВ «Волинь-зерно-продукт» на посаду тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва в Аграрну дільницю ВЗП.
25.02.2022року був мобілізований у І відділ Луцького РТЦК та СП командиром відділу. 07.06.2022року переведений у Волинський 50 окремий стрілецький батальйон 2 стрілецького відділу 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
06.12.2022року нагороджений почесною грамотою обласної ради.
17.01.2023 року переведений в 118 ОМБ командиром відділення.
13.04.2023 року нагороджено грамотою.
22.04.2023року присвоєно звання сержанта.
Один рік вважався безвісти зниклим. Згодом вияснилося, що 26.07.2023року загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті с.Роботине Пологівського району Запоріжської області.
Похований 18.08.2024 року в селі Зеленолужне Луцького району Волинської області, де і проживав із сім’єю.
Матеріали підготувала Костюк Світлана Василівна, педагог-організатор Пустомитівська гімназія
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
Радчук Назар Григорович
БОЙОВИЙ МЕДИК РАДЧУК НАЗАР – ГЕРОЙ УКРАЇНИ
Майбутній герой народився: 25 жовтня 1997 р. в селі Бистровиця колишнього Горохівського району. В 2012 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІ ступенів с. Скобелка. Перша вчителька Назара згадує : «Зірок із неба не хапав, але був спортивним, комунікабельним хлопцем. Тож недарма мріяв стати вчителем фізкультури».
У 2016 році закінчив Луцьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю медичний коледж «Монада» за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшер.
2019 року закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Академія рекреаційних технологій і права» та здобув професійну кваліфікацію фахівець з фізичної реабілітації, вчитель фізичної культури, основ здоров’я, фітнес тренер.
У 2017 році проходив службу у військовій частині Червонограда. У зв’язку з російською збройною агресією проти України 2018 року був мобілізований та брав участь в боях за Дебальцеве. Одразу на контракт – хотів воювати.
06.12.2021 року був нагороджений грамотою солдата запасу за активну громадську позицію, патріотизм, вагомий вклад в обороноздатність країни та з нагоди Дня Збройних Сил України.
Хто ж краще знає людину, як не його рідні. Мама, Ірина Борщ, розповідає: «Він був дуже порядним. Вражав своєю простотою, завжди готовий допомогти. Ніколи не уникав завдань, які б небезпечні вони не були. Після вторгнення росіян, сам пішов у військкомат і попросився на фронт. Назар був душею колективу, переймався всіма проблемами: як військовими, так і побутовими» .
7 квітня 2022 року став до лав 214-го окремого спеціального батальйону (OPFOR) особового складу і відтоді весь час він перебував на передовій. Ніхто тоді не знав, що через кілька місяців уже все місто – від малого до великого – вийде зустрічати учня, однокласника, друга, сина – нашого Героя».
Він працював на полі бою та рятував сотні життів наших воїнів, вириваючи їх з цупких рук смерті. А коли цього разу екіпаж БТР вивозив із поля бою поранених потрапив під обстріл.
Захисник поліг під час виконання завдання поблизу села КудемаДонецької області 7 серпня 2022 року.
16 серпня у мами взяли ДНК-матеріал, а 10 вересня Ірина, отримала результат експертизи з підтвердженням, що це її син. Підписавши потрібні документи, вона забрала тіло і 12 вересня героя провели в останню путь. Громадське прощання проходило біля Хреста – пам’ятника «Борцям за волю України» у місті Горохові. Назар похований на кладовищі у селі Бистровиця
Страшну ціну платимо за свою свободу. Ризикують і жертвують своїм життям наші сміливі та сильні Захисники, які ще недавно були з нами поруч. Врівноваженим і відповідальним, дисциплінованим та вихованим запам’ятався нам Назар Радчук
Син, учень, однокласник, друг – у звичайному мирному житті.
Воїн, Патріот, Захисник – у час війни за наше майбутнє.
Список використаних джерел:
- Власний архів родини
- Горохівський вісник /газета №37 (8911) від 14.09.2022 р.
- https://gorohiv.rayon.in.ua/news/541273-u-gorokhivskiy-gromadi-proveli-v-ostannyu-put-zagiblogo-nazara-radchuka
- https://www.youtube.com/watch?v=DNA7GjAAaMw&t=3s
Шумчук Юлія, учениця 8 класу Скобелківської гімназії Горохівської міської ради Луцького району Волинської області. Науковий керівник: Рощина Адріана Сергіївна-вчитель історії та правознавства.
